Лілія Володимирівна, що на Вашу думку, є причиною суперечності між необхідністю впровадження компетентнісного підходу у вивченні природничих предметів, що зумовлено об’єктивним процесом інтеграції вітчизняної освіти у європейський освітній простір, та існуючою консервативною практикою організації навчально-виховного процесу у визначенні цілей та оцінюванні результатів навчання; суперечності між неготовністю учителів до впровадження компетентнісно орієнтованого навчання і відсутністю відповідних нормативних документів, які б визначали цей процес, відповідного теоретико-методичного забезпечення, цілісних теоретично обґрунтованих дидактичних моделей компетентнісного вивчення природничих предметів.
Причиною, на наш погляд, є відсутність єдиної позиції щодо визнання актуальності самого компетентнісного підходу, неоднозначність у тлумаченні ключових понять ,,компетенція” і ,,компетентність”, невизначеність номенклатури ключових, загальнопредметних і предметних освітніх компетентностей. Йдеться про їх системну цілісність, ієрархію, елементне наповнення, структуру тощо. Зрозуміло, що без теоретичного вирішення цих питань неможливо розробити на основі компетентнісного підходу нові навчальні програми та підручники, а, отже, й удосконалити і реформувати освіту, зокрема, її природничу галузь.
Дякую за питання. У зв’язку з цим, постає проблема правильної розстановки акцентів щодо завдань, які має вирішувати сучасна школа. Аналіз діючих навчальних програм, існуючої практики навчання засвідчує, що основне завдання шкільної освіти традиційно визначається як засвоєння випускниками школи необхідного обсягу знань з навчальних предметів, у тому числі й природничих. При цьому, як правило, наголос робиться на предметних знаннях. Проте, в умовах сучасного інформаційного суспільства, в умовах стрімкого розвитку науки і шаленого потоку інформації знання швидко втрачають свою актуальність і новизну. Тому, для успішної соціальної адаптації випускнику школи важливо весь час їх поновлювати, тобто необхідно постійно бути суб’єктом навчально-пізнавальної діяльності. Для цього він має володіти високою навчально-пізнавальною компетентністю, під якою розуміють особливу організацією знань, когнітивних умінь, навичок, потреб, мотивації, цінностей тощо, які забезпечують ефективність навчально-пізнавальної діяльності. Відповідно, на перший план виступають методологічні знання, пізнавальні уміння, навички, відповідні ціннісні орієнтації і особистісні якості.
На наш взгляд, именно дифференцированный подход является залогом обеспечения адекватной оценки уровня знания каждого школьника, который учитывает их индивидуальные особенности.
Наиболее существенным, по нашему мнению, недостатком при использовании тестовых технологий является отсутствие практики у школьников в формулировании собственных мыслей в виде связных устных или письменных ответов. Так же при этом не происходит развитие коммуникативных свойств. Однако указанные недостатки могут быть компенсированы использованием других технологий параллельно с тестовыми.
За умов участі вчителів за власним бажанням – безумовно підтримую, але, якщо це примусово… Кожен з нас актор та режисер свого власного уроку, проте: де хто працює на малій сцені - класах по 8-10 дітей, де хто на «великій» - 30-35 дітей, де хто працює з дітьми з особливими потребами… кожен Майстер. Але інколи майстерність в різних класах потрібна різна, тому мабуть сільські вчителі не хочуть позоритись у великих класах міських шкіл: це потрібно враховувати та створювати умови схожі на ті, де майстерність формувалась.
Идею не поддерживаю в принципе. Не бывает рыбы второй свежести: она либо свежая, либо тухлая. Не бывает учителей 2 категории или «учителей года»: есть или Учителя или те, кому нужно искать другую работу.
Безумовно: змінюються потреби економіки, суспільства, науки; відповідно змінюється зміст основ наук і відповідно до цього змінюються технології навчання.
Чи не йдемо ми, створюючи все більш досконалі технології, по шляху заперечення педагогічної майстерності вчителя як перешкоди в системі жорстко спроектованого прагматичного навчання?
Не должно быть жестких технологий расписывающих урок досекундно. Учитель должен сам создавать свою собственную технологию из широкого поля методов и приемов, адаптированную под его опыт, под «его детей», под технические возможности школы.
Технологія + майстерність = урок. Обидва компоненти мають свою вагу та впливають на навчально-пізнавальний процес. І як би жорстко не був спроектований урок - без педагогічної майстерності вчителя це буде парад військової техніки порівняно з мюзиклом.
Так, безумовно. Проте, на мій погляд, зміст навчання повинен бути варіативним: вчитель та його дирекція повинні разом обирати з яких напрямків потрібно отримувати інформацію та досвід.
Наверное да, но не для всех. Если учитель в межаттестационный период выступал на семинарах, проводил мастер-классы, давал открытые уроки, публиковал статьи и собственные методические разработки (т.е. повышал квалификацию других) то возможно он должен иметь возможность пройти курсы только в каком-то одном (интересующем его) направлении: например спецкурс или проблемный курс.
Применима но с рядом особенностей. Спасибо за хороший вопрос и постановку проблемы. По-видимому это вопрос относящийся в том числе и к гуманитаризации не только естественно-научного но и гуманитарного образования.
Чи згодні ви, що наочність, створюючи найбільш легкий і зручний шлях для засвоєння знань з математики, разом з тим в корені паралізує звичку до самостійного мислення?
Лілія Володимирівна, що на Вашу думку, є причиною суперечності між необхідністю впровадження компетентнісного підходу у вивченні природничих предметів, що зумовлено об’єктивним процесом інтеграції вітчизняної освіти у європейський освітній простір, та існуючою консервативною практикою організації навчально-виховного процесу у визначенні цілей та оцінюванні результатів навчання; суперечності між неготовністю учителів до впровадження компетентнісно орієнтованого навчання і відсутністю відповідних нормативних документів, які б визначали цей процес, відповідного теоретико-методичного забезпечення, цілісних теоретично обґрунтованих дидактичних моделей компетентнісного вивчення природничих предметів.
ОтветитьУдалитьПричиною, на наш погляд, є відсутність єдиної позиції щодо визнання актуальності самого компетентнісного підходу, неоднозначність у тлумаченні ключових понять ,,компетенція” і ,,компетентність”, невизначеність номенклатури ключових, загальнопредметних і предметних освітніх компетентностей. Йдеться про їх системну цілісність, ієрархію, елементне наповнення, структуру тощо. Зрозуміло, що без теоретичного вирішення цих питань неможливо розробити на основі компетентнісного підходу нові навчальні програми та підручники, а, отже, й удосконалити і реформувати освіту, зокрема, її природничу галузь.
УдалитьЯкий шлях, на Вашу думку вирішення цих суперечностей?
УдалитьДякую за питання. У зв’язку з цим, постає проблема правильної розстановки акцентів щодо завдань, які має вирішувати сучасна школа. Аналіз діючих навчальних програм, існуючої практики навчання засвідчує, що основне завдання шкільної освіти традиційно визначається як засвоєння випускниками школи необхідного обсягу знань з навчальних предметів, у тому числі й природничих. При цьому, як правило, наголос робиться на предметних знаннях. Проте, в умовах сучасного інформаційного суспільства, в умовах стрімкого розвитку науки і шаленого потоку інформації знання швидко втрачають свою актуальність і новизну. Тому, для успішної соціальної адаптації випускнику школи важливо весь час їх поновлювати, тобто необхідно постійно бути суб’єктом навчально-пізнавальної діяльності. Для цього він має володіти високою навчально-пізнавальною компетентністю, під якою розуміють особливу організацією знань, когнітивних умінь, навичок, потреб, мотивації, цінностей тощо, які забезпечують ефективність навчально-пізнавальної діяльності. Відповідно, на перший план виступають методологічні знання, пізнавальні уміння, навички, відповідні ціннісні орієнтації і особистісні якості.
УдалитьНасколько важным является дифференцированный подход при использовании тестовых технологий?
ОтветитьУдалитьНа наш взгляд, именно дифференцированный подход является залогом обеспечения адекватной оценки уровня знания каждого школьника, который учитывает их индивидуальные особенности.
УдалитьИмеются ли недостатки в использовании тестовых технологий?
ОтветитьУдалитьНаиболее существенным, по нашему мнению, недостатком при использовании тестовых технологий является отсутствие практики у школьников в формулировании собственных мыслей в виде связных устных или письменных ответов. Так же при этом не происходит развитие коммуникативных свойств. Однако указанные недостатки могут быть компенсированы использованием других технологий параллельно с тестовыми.
УдалитьЯк ви ставитеся до самої ідеї проведення конкурсів "Вчитель року"?
ОтветитьУдалитьЗа умов участі вчителів за власним бажанням – безумовно підтримую, але, якщо це примусово… Кожен з нас актор та режисер свого власного уроку, проте: де хто працює на малій сцені - класах по 8-10 дітей, де хто на «великій» - 30-35 дітей, де хто працює з дітьми з особливими потребами… кожен Майстер. Але інколи майстерність в різних класах потрібна різна, тому мабуть сільські вчителі не хочуть позоритись у великих класах міських шкіл: це потрібно враховувати та створювати умови схожі на ті, де майстерність формувалась.
УдалитьИдею не поддерживаю в принципе. Не бывает рыбы второй свежести: она либо свежая, либо тухлая. Не бывает учителей 2 категории или «учителей года»: есть или Учителя или те, кому нужно искать другую работу.
УдалитьЧи згодні ви з тим, що з часом одна освітня технологія при викладанні математики обов'язково замінюється іншою?
ОтветитьУдалитьБезумовно: змінюються потреби економіки, суспільства, науки; відповідно змінюється зміст основ наук і відповідно до цього змінюються технології навчання.
ОтветитьУдалитьТехнология одна – мастерство учителя, только каждое поколение называет ее по разному.
УдалитьЧи не йдемо ми, створюючи все більш досконалі технології, по шляху заперечення педагогічної майстерності вчителя як перешкоди в системі жорстко спроектованого прагматичного навчання?
ОтветитьУдалитьНе должно быть жестких технологий расписывающих урок досекундно. Учитель должен сам создавать свою собственную технологию из широкого поля методов и приемов, адаптированную под его опыт, под «его детей», под технические возможности школы.
УдалитьТехнологія + майстерність = урок. Обидва компоненти мають свою вагу та впливають на навчально-пізнавальний процес. І як би жорстко не був спроектований урок - без педагогічної майстерності вчителя це буде парад військової техніки порівняно з мюзиклом.
ОтветитьУдалитьЧи згодні ви, що головне завдання сьогодні - підвищення рівня кваліфікації вчителів?
ОтветитьУдалитьТак, безумовно. Проте, на мій погляд, зміст навчання повинен бути варіативним: вчитель та його дирекція повинні разом обирати з яких напрямків потрібно отримувати інформацію та досвід.
УдалитьНаверное да, но не для всех. Если учитель в межаттестационный период выступал на семинарах, проводил мастер-классы, давал открытые уроки, публиковал статьи и собственные методические разработки (т.е. повышал квалификацию других) то возможно он должен иметь возможность пройти курсы только в каком-то одном (интересующем его) направлении: например спецкурс или проблемный курс.
УдалитьИдея цикличности в дидактических технологиях интересна, но применима ли она для обучения школьным гуманитарным дисциплинам?
ОтветитьУдалитьПрименима но с рядом особенностей. Спасибо за хороший вопрос и постановку проблемы. По-видимому это вопрос относящийся в том числе и к гуманитаризации не только естественно-научного но и гуманитарного образования.
УдалитьЧи згодні ви, що наочність, створюючи найбільш легкий і зручний шлях для засвоєння знань з математики, разом з тим в корені паралізує звичку до самостійного мислення?
ОтветитьУдалитьПочему целостность познавательного процесса настолько важна?
ОтветитьУдалить